В середу ввечері, до мене заходив мій друг - Майкл, щоб забрати каремати. Він подав ідею їхати в Карпати, а точніше на озеро Несамовите. Я одразу ж запропонував таку поїздку Лєні, а вона, не дуже охоче, але все-таки погодилась їхати. В четвер вже були куплені квитки на поїзд до Івано-Франківська, ми домовились де зустрінемося, і пішли відпочивати перед поїздкою.
Читати далі...В п'ятницю я ледве досидів до кінця робочого дня, бо вже дуже хотілось втекти на природу. Практично одразу після того як я зайшов додому передзвонив мій друг, який теж мав їхати - Назар, і сказав, що він вже звільнився і може зайти (відправним пунктом ми вибрали квартиру, де ми з Лєною живемо, так як вона знаходиться біля цирку і з неї легко добратись до вокзалу). Пізніше з роботи повернулась Лєна, а потім і Майкл приєднався до нас.
На головному вокзалі Львова ми зустріли перше вересня (поїзд наш відправлявся в 00-31), згадали як добре вже не ходити до школи, і заскочили в поїзд Сімферополь - Чернівці (вартість повного плацкартного квитка - 30 грн). Ми вибрали саме цей поїзд, бо він приїжджав до Франківська в 3-10 і нам треба було перечекати всього півгодини до дизеля Івано-Франківськ - Рахів (коштує 11 грн), який доставив би нас до Ворохти. Виспатись нам не дуже вдалось, так як до Франківська недовго їхати, і ми вже думали чим би підживитись на вокзалі в франику.
Приємний голос жіночки-диспетчера оголосив, що наш дизель спізнюється на 10 хвилин по технічних причинах, а через 10 хвилин ми взнали, що він спізнюється ще на 30 хвилин =) Після 40 хв затримки поїзд все-таки під'їхав і ми пробились в середину, зайняли досить непогані місця і вирушили до Ворохти.
В 7 годині ранку, Ворохта зустріла нас прохолодним гірським повітрям, і ми пішли на вокзал, думати, що нам робити далі.
Поки я бавився з собакою, Майкл з Назаром взнали, що найближче кафе відкривається орієнтовно в 8 годині ранку, тому ми вирішили йти на лижний трамплін, щоб якось згаяти час.
Не знаю чи на трамплінах проводяться ще якісь змагання, але покриття виглядає вбитим, а самі трампліни прогнившими, але тим не менше вражаючими.
Після спуску з трампліна, ми вже добряче проголодались, і направились в кафе біля вокзалу. Спершу ми зайшли в якесь кафе, яке досить непогано виглядало, але виявилось доволі мажорним для нас, бо ми не хотіли платити 25грн за 100 грам салату чи 35грн за порцію картоплі з яйцем. Від мажорного кафе ми пройшли ще десь 50 метрів і сіли в іншому місці, яке виглядало не так гарно, але ціни тут були більш демократичні (борщ - 9грн, картопля - 8грн, яєчня з ковбасою - 12грн, вареники - 15грн, пиво - 8 грн) і, як ми взнали пізніше, готують тут досить смачно і швидко.
Одразу після сніданку ми почали взнавати як можна добратись до бази Заросляк, з якої ми планували почати наш маршрут. Не встигли ми підійти до першого водія таксі, як до нас підійшов хлопець і запропонував взяти машину разом з ним і ще двома дівчатами, щоб було дешевше, і ми погодились (як ми взнали потім, вони також зі Львова і вперше йшли на Говерлу). Машина нам обійшлась 30грн з людини, але крім того, ще треба було заплатити по 20грн за людину на кпп, при в'їзді в заповідник.
Спершу ми планували йти на озеро Несамовите і, можливо, далі, до Бребенескула, проте в Заросляку ми вирішили, що бути так близько до Говерли і не піднятись на неї - досить тупо, і тому ми прийняли рішення йти на Говерлу, а звідти по хребту йти до Несамовитого. Так ми й почали нашу дорогу.
Після того, як ми вийшли з лісу, дорога почала круто підніматись і ми вирішили зробити привал перед тим як лізти по сонцю вверх.
Стежка там досить вузька і, якщо йти з рюкзаком, то стає неможливо не зачіпляти кущі.
Панорамка з привалу перед Малою Говерлою:
Міша радіє на фоні Петроса:
Стільки лишилось підніматись до вершини:
Зібравшись з силами, ми вирушили на останній підйом. Йти з одного боку легше, бо вже видно перед собою вершину, а з іншого боку й важче, тому, що видно скільки ще йти до вершини і підйом місцями досить крутий, тому прогресу майже не видно.
Після наших останніх мук, ми нарешті завершили свій 3-годинний підйом. З погодою нам дуже повезло, так як вітру майже не було, як і хмар, тому можна спокійно було відпочивати на вершині, а не збігати звідти через вітер або дощ. Користуючись такою нагодою, ми взялися відмічати наш підйом і перше вересня ракією.
Орієнтовно в 4 годині дня, ми зібрали свої речі, і знову повні сил та енергії вирушили далі, до Несамовитого. На спуску кругом купи каміння, тому варто йти дуже акуратно, щоб не підвернути ногу.
Говерла, вид з хребта:
Панорама, зліва - Говерла, справа - Брескул:
Підйом на Брескул мені нагадав підйом по сходах =) Стежки як такої немає, але є купи каміння, по яких просто йдеш вверх як по сходинках, проте не варто забувати, що камінь може підвернутись чи зіскочити, тому варто бути обачним на цьому підйомі.
На горі стоїть вказівник, показує напрям на Говерлу і на Пожижевську.
Забувся сказати про те що заблудитись там влітку просто нереально. Маршрути добре промарковані (буквально кожен п'ятий камінь чи кожне п'яте дерево), часто можна зустріти вказівники, тому туди можна спокійно йти навіть людям, які ніколи раніше там не були і не орієнтуються (але карту все ж таки бажано мати, на всякий випадок).
Спустившись з Брескула, ми вирішили не йти прямо по хребту, зоб не мучити себе, а траверсом обходити деякі вершини. Таким чином ми пройшли Пожижевську і Данціж. Після того нам треба було йти лівіше від хребта, якщо дивитись з Говерли. Тут ми чуть не зробили помилку. Так як ніхто з нас не був на несамовитому до того, то ми чуть не сплутали його з іншим озером до якого можна було спуститись з Данціжа.
І ще, звідти відкривається гарний вид на Шпиці:
Все-таки вирішивши, що це не Несамовите ми пішли далі, і буквально за дві хвилини побачили справжнє Несамовите. Це підбадьорило всіх, і ми швидко траверсували Туркул і почали спускатись до бажаного відпочинку =)
Після того як ми спустились, ми даремно не гаяли часу і кожен прийнявся за діло: розклали намети, вогонь, сходили за водою.
Варто не забувати, що біля Несамовитого росте в основному жереп, а він горить дуже погано, тільки димить, і крім того його заборонено вирубувати, тому добре мати з собою газову горілку.
Повечерявши і трошки посидівши біля вогню (ми жереп не рубали, тільки підібрали чиїсь недопалки=), ми кинули ідею підтримувати той вогонь та й полягали спати після довгого , але дуже гарного і цікавого дня. Так виглядав пройдений нами за перший день шлях (виділений чорною лінією):
Зранку погода не зіпсувалась, незважаючи на те, що звечора люди купались в озері.
Назар і Міша вирішили пройтись без рюкзаків на Шпиці, тоді як я з Лєною залишились валятись в тіньку =) Оскільки сам не був, то не можу нічого сказати про Шпиці, але хлопці говорять, що там дуже круто і гарно, і що ми даремно не йшли. Фотографії підтверджують їхні слова:
Зустріли ми їх дуже тепло =)
На горілці ми швидко закип'ятили воду і досить ситно перекусили супчиками з бутербродами.
Назар вирішив востаннє погнівити духів =)
Так як в нас було не надто багато часу, то ми почали спуск до бази Заросляк. Вказівник обіцяв нам ще 2,5 години ходьби.
Вертатись ми збирались по фіолетовому маршруті:
Трохи пройшовши між заростями жерепу, ми різко спустились вниз, і вийшли до потічка, біля якого на всіх фотоапаратах сіли батареї, проте ще лишався телефон Міші =)
Далі стало набагато легше і приємніше йти, оскільки ми зайшли в ліс. Проте, на жаль, вже не було видно таких чудових краєвидів. Йшли ми майже без зупинок, і досить швидко ми вже побачили метеостанцію. Тому ми поробили одні з останніх фоток і пішли дальше.
До Заросляка ми дістались за 2 години рівно, і ми задоволені собою пішли шукати машину до Ворохти. Зійшлися з одним водієм на ціні 120 грн за машину, тобто 30 грн з кожного. Вже за півгодини шаленої, як для тих доріг їзди, ми були у вже знайомій нам кафешці у Ворохті. Де знову перекусили борщиком і запили пивом, і після цього пішли на наш дизель до Франківська (дизель відправляється в 16-40).
Як на мене дизель був дуже забитий, людям майже не було де стояти. Можливо це було пов'язано з тим, що в понеділок повинно було починатись навчання. Ближче до Франківська стало простіше їхати і тому я зняв панорамку =)
В Франківську ми взнали що найближчий поїзд занадто дорогий для нас, тому ми вибрали веселіший варіант - поїзд Чернівці-Ковель, який їде в 23-40 і загальний вагон коштує 13грн. Так як часу в нас було купа (ми приїхали орієнтовно перед 8 годиною вечора), то ми вирішили піти гуляти. Домовились з подругою - Олічкою, яка живе недалеко від вокзалу, про те, що ми лишимо в неї сумки і пішли.
Ми з Лєною пішли дивитись центр міста, так як вона ще тут не була, а хлопці з Олічкою та її подругами нас догнали трохи пізніше. Ми посиділи в кафе Войцех, яке радувало мене ціною на пиво в 8 грн за півлітри. Ближче до півночі ми зібрались і пішли на вокзал. Останнє фото з нашої поїздки:
З бідою пополам, так-сяк виспавшись в поїзді ми в 2-15 ночі приїхали до Львова і пішли до нас додому відпочивати і дивитись фотографії. Зранку на пари, звичайно ж, ніхто не пішов =)
Як підсумок, можна сказати, що поїздка нам вдалась по всіх параметрах. Все обійшлось не дуже дорого, погода була просто шикарна, враження чудові, а карпатські краєвиді взагалі неможливо описати словами. Я всім рекомендую пройтись як на Говерлу так і на Несамовите, не думаю, що комусь там не сподобається =)
Заключна фотографія зроблена з хребта:
