Це продовження попередньої публікації, про поїздку на Тарханкут, про неї можна прочитати тут.
З Тарханкуту ми їхали майже так само, як ми туди й добирались - спершу маршрутка до Чорноморська о 7-й годині ранку (вартість близько 20 грн за двох), а потім з Чорноморська прямим автобусом до Сімферополя (3 години в дорозі, вартість близько 45 грн за людину). Як і тоді коли ми приїхали зі Львова, було сонячно і дуже жарко. Перекусивши в якійсь піцерії недалеко від вокзалу і зарядивши наші телефони і фотоапарат, ми пішли на автовокзал взнавати як можна добратися до Ялти.
Читати далі...Практично зразу ми дійшли висновку, що для економії грошей і отримання нового досвіду варто їхати на найдовшій в світі тролейбусній мережі- "Сімферополь - Ялта". Проїзд на одного коштує 15грн 25 коп. За таку низьку ціну варто платити свою ціну =) Тролейбус їде орієнтовно 2-3 год, як повезе. Зато людей небагато і можна спокійно розвалитись на сидінні і милуватись гарними краєвидами на море і гори.
По приїзді в Ялту ми, першим ділом, почали випитувати в людей як можна дістатись до поліклініки (в дорозі мене сильно почали боліти гайморові пазухи). Виявляється біля автовокзалу нічого такого немає, і найближча поліклініка знаходиться в готелі "Інтурист" (не дуже пам'ятаю назву, але здається так), до якого треба ще десь орієнтовно півгодини добиратись.
Щоб не мучити нас ночуванням в наметі ще раз, Лєна наперед домовилась із знайомою її бабці про те, щоб вона нас прийняла. Проте вона жила не в самій Ялті, а в поселенні Кореїз, куди ми й направились. З автовокзалу туди їде маршрутка 26(26а), ціна проїзду - 6 грн за людину. Після того як водій прокричав "Карєїз", ми нарешті були близьку до кінцевої точки нашого маршруту.
Від автобусної зупинки нас забрала пані Ірина, і повела до себе додому. Прийняла вона нас дуже гарно, от тільки говорила вона постійно. Чимось це й добре, бо ми взнали багато цікавих фактів і про Кореїз, і про його мешканців, і про околиці =) Прийнявши душ і перекусивши, ми, змучені, майже не роздумуючи завалились спати.
Як і раніше, ми прокинулись досить рано, як для канікул, в районі пів восьмої години ранку, поснідали, і вирішили не сидіти в людини на голові, а одразу йти гуляти. З вечора ми обдумували два варіанти: їхати в Нікітський ботанічний сад чи йти на канатну дорогу на гору Ай-Петрі. Трохи подумавши, ми вирішили побувати на Ай-Петрі. Ще попереднього дня пані Ірина сказала в яку сторону треба йти до канатки, тому ми, вже маючи поняття куди треба йти, вирушили в дорогу.
До початку канатної дороги ми йшли десь 45хв. Мабуть можна добратись значно швидше, але ми часто зупинялись, щоб зробити фотографії. По дорозі, також, зустріли осла =)
Вже на підході до канатки, нас перехопили водії таксі, і почали нас запевняти, що не варто їхати канатною дорогою і вверх і вниз, так як підйом/спуск займає всього 12хв, а коштує 60грн з людини в одну сторону. Вони пропонували альтернативний варіант: вони набирали бусик Volkswagen Transporter і за таку саму плату - 60 грн - везуть нас на гору дорогою Ялта-Бахчисарай (по якій проходять гонки Ялта прайм раллі), попутно зупиняючись біля джерела з чистою водичкою, по бажанню, біля водоспаду Учан-Су, біля Срібної альтанки і вже на самій вершині гори. Швидко прикинувши, що нам нема чого втрачати, ми сіли в бус.
Забув одразу сказати, що дорога, яка проходить через ті села/містечка дуже тісна, як на мене, і я поняття немаю, як ті водії там роз'їжджаються. Після того як ми проїхали знак Ялта
Водій попався досить веселий і, як виявляється, родом з району Сколе. Розказав нам багато цікавинок про ті місця. І так помалу ми добрались до першої нашої зупинки - потічка. Там всі пішли набирати воду, тим в кого не було пляшок, водій давав свої.
Другим пунктом нашої зупинки міг стати водоспад Учан-Су, але оскільки це був сам розпал літа, то водоспад виглядає не як водоспад, а як вода яка просто стікає по каменю. Плюс вхід на територію водоспаду платний - 20 грн за людину, то ми дружньо вирішили їхати дальше.
Вхід до срібної альтанки також був платним (20 грн за людину), але водій нам порадив піти глянути, і, скажу наперед, ми не пожаліли =) Срібна альтанка була збудована в честь всіх хто загинув поки будувалась дорога Ялта-Бахчисарай. Насправді вона біла, але називається срібною, бо взимку вона вкривається інеєм, дуже блистить, і з Ялти виглядає як срібна.
Наступною і останньою нашою зупинкою була власне гора Ай-Петрі. На самій горі просто купа всього. Там цілий ринок, можна купити їжу, одяг, покататись на конях, квадроциклах, мотоциклах, фотографуватись в костюмах і т.д. Спершу ми хотіли піднятись на найвищу точку гори - Зубці, проте мене, через мій гайморит розболілась голова, і вхід був платним, тому ми вирішили ставати в чергу на канатну дорогу і спускатись вниз. Фотографії з гори:
Після того як ми вистояли чергу і купили квитки, ми продовжили стояти в черзі, щоб сісти в кабінку =) Кабінка вміщує в себе близько 40 людей, але здається, що контролери змилувались над простими людьми і пускали трохи менше, бо всередині тісноти не відчувалось. Спускається кабінка досить швидко, але намилуватись краєвидами можна. В найвищій точці, відстань до землі сягає 120м.
Після спуску, ми дуже хотіли купатись і їсти, але пішли в Воронцовський палац. От що значить сила волі =) Ми прогулялись парком, пройшли біля самого палацу, прогулялись подвір'ям і вирішили, що на екскурсію ми не підемо, бо немає сили і не хочеться тратити ще купу грошей (екскурсія коштує 50 чи 60 грн). Тому ми ще трошки пофотографувались і пішли до моря.
Після купання, ми перекусили чебуреками і почали добирання назад.
Вернулися ми змучені, але задоволені. Поїли, відпочили, і думали збирати речі, але пані Ірина витягнула нас прогулятись з нею =) Ми пройшлись парком, взнали ще купу історій, взнали про те, що все тут тепер запущено, і, так як вже темніло, завернули назад, додому. Остання порція фотографій з парку:
Рано вранці ми виїхали до Ялти, звідки в 9-45 в нас мав відправлятись автобус до Сімферополя (так як їхати знову тролейбусом не було ні часу ні бажання). Автобус коштував 30 грн за людину, зато на відміну від тролейбуса довіз нас до автовокзалу за 1 год 40 хв. В Сімферополі ми сильно не затримувались, купили шаурму на дорогу, і побігли на наш поїзд до Києва.
В Київ ми приїхали в 4 годині ранку, і пішли відпочивати і митись до двоюрідного брата Лєни - Андрія. Він нас дуже гарно зустрів, особливо якщо врахувати, що він мусив встати в 4 годині ранку =). Після недовгого сну і сніданку, ми встигли ще переглянути фільм Веселі канікули, який мені досить сподобався, і вирушили знову на вокзал, на наш останній поїзд до Львова. По дорозі, в Шепетівці, до нас підсіла моя Сестра, і ми вже вертались втрьох. Приїхали ми десь в пів першої ночі, взяли таксі, щоб пошвидше добратись до нашого кота, і поїхали.
Так і закінчилась наша подорож в Крим. Приїхали ми дуже загорілі і задоволені. Остаточний маршрут можна глянути тут:
P.S. Наш кіт:
No comments:
Post a Comment